Роман Луцький у Театрі Польскому грає Гамлета у Театрі Польскому міста Познань. Персонаж заговорить українською в старій скотобійні Познані

Роман давно переклав свою акторську анкету англійкою і польскою. Чому польскою?

- Польську я вчив з телебачення. В дитинстві я жив у селі на Івано-Франківщині. Телевізор у нас показував тільки УТ-1 та УТ-2. А тато працюючи у Німеччині привіз супутникову анкету. І у моєму житті з'явилися кольорові Polsat, TVP, TVN.

Тринадцятий поcт (13 posterunek) Справи Кепських (Świat według Kiepskich) та Самі Свої (Sami swoi) – саме з цих фільмів та серіалів актор почав вчити мову. У домі Луцьких частіше дивились польське телебачення ніж українське. До 11 класу Роман більше слухав польську, пізніше вдосконалив свої інформацією з підручників.

- Ще пять років тому мої колеги говорили, що мені потрібно вдосконалити російську мову, щоб мати більше ролей. А мені було нецікаво зніматись у російськомовних проектах чи серіалах. А як відомо, і Україні переважна більшість проектів знімалась саме російською. Зараз, після революції у 2014 році, ситуація змінюється як з фінансуванням національного кіно та театру, так і у свідомості людей україномовний продукт набрав іншого значення. Українські актори мають змогу більше грати українською.

У фільмографії Романа є лише один фільм, в якому його герой говорить російською — це біографічна драма “Параджанов” де він зіграв оператора. Роль польскою Роман буде виконувати вперше. Вимову відточує разом з викладачем польської.

- Зніматися та грати за межами України обов'язково треба! Треба розширювати свої горизонти, вчитись і переймати досвід. А у сучасному світі це не так важно. Щоб працювати у Європі чи навіть Америці, не потрібно кардинально змінювати свого життя. На проби можна вислати відео через інтернет, а на репетиції чи спектакль прилетіти літаком.

Окрім спектаклю у Познані, паралельно йдуть зйомки фільму “Віддана” - екранізації роману "Фелікс Австрія" Софії Андрухович що вийде у прокат в наступному році. І хоч важко погоджувати таку роботу, та ще у різних країнах Роман не хоче вибирати між кіно та театром.

- Театр для актора — це як тренажерний зал для спортсмена. Тож на скільки це можливо — буду поєднувати ці дві галузі акторського мистецтва. Не важливо в якій країні ти працюєш і якою мовою, у кіно чи театрі. Важливо з ким. Дуже багато чого залежить від режисера. Якщо вдасться знайти спільну мову з творцем проекту — тоді і приємніше і легше виконувати свою роботу. А хороші режисери є як у Польщі так і в Україні.

У Познані Роман зіграє некласичного Гамлета у старій недіючій скотобійні (Stara Rzeźnia) що знаходиться у центрі міста.

- Відверто кажучи, у такому місці я буду грати у перше. Нетиповою локацією на моєму акторському досвіді був Палац Потоцьких, де я грав у п'єсі “Три сестри”. Але спектакль був туди просто перенесений. А тут, п'єса перегукується з місцем. У цьому місці довгими роками проливалась кров тварин. Я читав про цю скотобійню. Її побудували ще на початку ХХ століття. А перестала працювати за призначенням ця будівля тільки наприкінці 90-х років.

У стінах старої будівлі глядач не знайде рядів з нумерованими кріслами. Актори будуть виходити із-за обшарпаних колон. Структура «Гамлета» дозволяє глядачам вільно переміщатися залом разом з акторами – дійовими особами.

“Двадцяте століття закінчилося назавжди, але його уроки були забуті. Нам потрібні нові інструменти для опису сучасності. Гамлет - Роман Луцький - запитує про можливості Нової Людини на руїнах повалених ідей і авторитетів. Тут і зараз Гамлет веде міжкультурний та міжпоколіннєвий діалог” читаємо в описі спектаклю.

- Я признають це унікально — зіграти Гамлета. Ця роль складна, але це те чого мені якраз не вистачало. З такою реалізацією у інтерпретації Маї Клечевської — це унікальній досвід не тільки для мене але теж для кожного глядача.

„Гамлет” відкритий для публіки протягом декількох годин, і глядачі, наче в художній галереї, самі вирішують, скільки триватиме „Гамлет”, які частини історії вони захочуть почути та подивитися. Глядач, завдяки багатоканальним навушникам, які він отримує на вході, сам обирає, які фрагменти історії хоче слухати та сам вирішує, коли змінити звуковий канал.